4 хв

Ну, знаєте, я теж свого роду філософ…

Припустімо на хвильку, що філософія не є балачками за кухлем пива, примхою аристократів, пустою суперечкою бородатих старців чи захопленням міських божевільних. Чи принаймні не лише цим. Ця сфера діяльності, хоч і обросла анекдотами, спромоглася захопити багато умів минулого та сьогодення, а також докластися до того, яким світ є сьогодні.

Існує багато праць з назвою “Що таке філософія?”. Проте немає ж праць, скажімо, фізиків, які без кінця пояснюють, чим є фізика. Якою б не була темною справа, ми зазвичай здогадуємося, про що йдеться. Особливо, коли це значима частина культури, як-от наука, релігія чи мистецтво. Філософія тут, схоже, вирізняється.

Філософи вочевидь уже не раз відповідали на таке запитання — хто ж похвалить їх краще за них самих (і заразом пояснить, чому колеги по цеху мало що у цьому тямить)? Філософія часто працює як інтелектуальний героїн, і це заслуговує додаткового пояснення.

Під владою коду

Уявімо код якоїсь програми. Зазвичай це набір алгоритмів та команд: якщо А, то роби Б, а якщо не А, то В, і так далі. Більшість наших дій відбувається автоматично, адже ми не задумуємося, як друкувати букви на клавіатурі чи крутити педалі велосипеда, якщо не робимо цього вперше.

Таке саме відбувається з нашими знаннями та поглядами на світ — ми засвоюємо навички, загальноприйнятні способи розуміння речей та формуємося навколо цих звичок. Тут є біологічне підґрунтя: часто використовувані нейрони “протоптують стежки” у мозку, коли ми практикуємося у чомусь, а тому зі зростанням майстерності нам простіше на автоматі вирішувати завдання замість того, аби свідомо керувати процесами. У цьому полягає еволюційна доцільність, бо надмірне думання забирає багато енергії і не гарантує кращого результату. Будеш багато думати — тебе щось загризе у джунглях. Натомість якщо кожного разу кивати п’ятами після незрозумілого шелесту й довго не гадати про його значення, шанси вижити таки трохи більші.

Водночас ми б залишилися жити у джунглях, якби якась частина нашого єства не перелаштувалася на повільне та систематичне мислення. Завдяки цьому у нас є мова, символи та поняттями замість опори суто на інстинкти. Замість того, аби народитися з готовою програмою, як це годиться природним істотами, людина “завантажується” лише у процесі навчання, у зростанні в певній культурі. Жодна тварина не має такого довгого дитинства, як людина. Це розкіш, але вона необхідна для того, аби ми могли опиратися на продукти свого розуму в освоєнні світу.

Ламаючи код

Згадаймо знову про програмний код. Уявімо, що цей код може самостійно переписувати самого себе — перевіряти протоколи, розставляти пріоритети задач, змінювати алгоритми тощо. Саме така здатність перебудовуватися вирізняє людей. Приміром, маючи кремній та ломаку, людина може побачити нову перспективу цих двох раніше не пов’язаних об’єктів та зробити з них кам’яне знаряддя. Те саме дозволило зрозуміти, що тертя дає іскру, з якої може вийти вогнище.

У такому розрізі філософію можна розглядати як свідому настанову шукати нові ракурси та перспективи, досі закриті зв’язки між речами. При тому йдеться про питання поза чимось наглядним, як це було у випадку з кам’яними інструментами. Філософ перебирає і перебудовує ідей, які лежать в самій основі цього нашого коду. В осерді же лежить те, як людина трактує світ навколо та себе, а відтак і те, як вона вважає за доцільне жити.

Задумавшись про те, хто вона, куди прямує та в якому світі живе, людина шукає опертя — вона перевіряє осердя свого коду. На цьому шляху людина може надибувати різні відповіді з різною успішністю. Платон приписує фразу Сократу, сказану на суді останнього: «Недосліджене життя не варте того, щоб його прожити».

Філософія часу Сократа шукала найкращий спосіб життя. Слово «школа» походить з грецької та означає “дозвілля” чи “неробство” — пристойний давній грек своє дозвілля витрачає на віднаходження цього найкращого способу життя. Це передбачає школу у більш звичному контексті — навчання через розгляд проблемних питань, через які ми переглядаємо наші знання.

Часто це ламання коду ні до чого не призводить чи сповзає у спекуляції. Кожен філософ постає авантюристом на шляху до омріяного Ельдорадо. Це особливо помітно, коли ми лише шукаємо опертя у певних проблемах та нам бракує слів для опису проблеми, яку прагнемо висловити. Проте вряди-годи вдається віднайти щось цінне та здатне перевернути усе з ніг на голову. І сама історія цих пошуків може чогось навчити — якщо і не знайти теорію всього, то принаймні навчитися дивитися по-іншому на речі та виробити навичку рефлексії.

Як втекти з матриці?

Філософія спродукувала багато метафор, які ілюструють вихід за межі відомого, щось подібне на вихід з матриці. Вона запрошує перевірити, що нам відомо, чому і як саме нам це відомо, й найважливіше — як варто жити, якщо це так. Якщо не сформувати цей код самотужки, то хтось чи щось створить його за нас.

Вочевидь у кожної людини практичних потреб більше, аніж жаги до філософського пошуку. Проте навряд останнім варто нехтувати — хіба не ризикує життя людини стати пустим, бездумною круговертю пристрастей та задоволення, страхів та тривог без структури чи спрямування? Опинимося у своєрідному мареві, яке проноситься повз нас незалежно від нашої волі.

Це особливо актуально у наш час. Людина доволі фрагментована: вона набирається уламків ідей та інтуїцій з різних інформаційних бульбашок, не задумуючись над цим та втрачаючи опору. Її несе туди, куди вітер подує, а відтак вона стає заручником емоційних реакцій та кліше. З часом людина починає відчувати, що життя не тримається купи, не є справді її життям. На коротку мить перед сном вона задумається, що це все означає, але відганяє ці думки як марні, а наступного ранку круговерть турбот розпочинається знову.

Філософія пропонує інше ставлення до життя через пробудження цікавості до світу, людей та себе самого. В цьому полягає мистецтво здивування, яка змушує постійно запитувати: “А що, якщо я не знаю чогось такого, що цілком усе змінює та перевертає горизонт сприйняття?”

Як стверджував Аристотель, усі науки корисніші за філософію, проте немає жодної кращої за неї. Хто скоштує цього інтелектуального героїну навряд зможе легко втекти.

Апологія філософії

Інші дописи автора